+38
За 90 км на північний схід від Чернівців знаходиться місто Кам'янець-Подільський. Тут, в історичному центрі, річка Смотрич петлею прорізала глибокий каньйон, утворивши так званий «острів» з високими та стрімкими берегами, що були нездоланною перешкодою для багатьох завойовників. Потрапити на цей «острів» можна було лише через вузький перешийок, прохід через який захищала Кам'янець-Подільська фортеця – одне із Семи чудес України. Фортеця відкрита для відвідувачів щоденно з 09.00 до 18.00 год. без вихідних (тел. (03849) 2-38-69).
З Чернівців до Кам'янця-Подільського краще їхати через Бояни, після села Припруття на роздоріжжі тримайтеся головної дороги, що бере ліворуч. За селом Недобоївці на роздоріжжі слід знову повернути ліворуч. Далі дорога пролягає через Хотин, де варто зупинитися та оглянути Хотинську фортецю.
За Хотином переїдьте міст через Дністер і прямуйте далі головною дорогою аж до Кам’янця-Подільського. У самому місті спочатку їдьте у тому ж напрямку по проспекту Грушевського, потім на перехресті з вул. Князів Коріатовичів поверніть ліворуч і цією вулицею проїдьте до річки Смотрич. Переїхавши міст, Ви потрапляєте в старе місто, де й знаходиться Кам’янець-Подільська фортеця.
Старе місто
В середньовіччі Кам’янець називали «містом трьох націй», оскільки тут жили українці, поляки та вірмени (останні переселились на Поділля з Криму). Кожна з національних общин мала власне самоврядування і судочинство: польська громада – згідно з Магдебурзьким правом (в 1374 р. князі Коріатовичі надали жителям міста відповідні привілеї), українці та вірмени – «згідно своїх старих звичаїв» (отримали привілеї в 1467 та 1496 рр.).
Центром старого міста є площа Польський ринок, де знаходиться будівля ратуші. В минулому в ній відбувались засідання польського (в XVIII ст. – польсько-українського) магістрату, сьогодні тут знаходяться музейні експозиції. Поява міської ратуші припадає на середину або другу половину XIV ст., що робить її найстарішою з тих, що збереглися в Україні. Вона становить цікавий приклад різностильових нашарувань на первісній готичній споруді.
Близько 1385 р. папою римським була заснована Кам’янецька дієцезія (римо-католицька єпархія), центром якої став кафедральний костел св. Апостолів Петра і Павла. На територію костелу з Польського ринку можна потрапити через Тріумфальну арку, яку спорудили на честь відвідування міста польським королем Станіславом Августом у 1781 році.
Засновниками костелу св. Апостолів Петра і Павла були князі Коріатовичі, а саму кам’яну споруду в готичному стилі побудував єпископ Павло І (1428-1453). Головний вівтар спершу знаходився там, де зараз головний вхід. Згодом були зведені ще дві бічні нави, а у 1648 р. єпископ Михайло Дзялинський добудував презбітеріум і переніс туди головний вівтар. За часів турецької окупації (1672-1699) костел було перетворено на мечеть, зокрема до нього прибудували мінарет висотою 36,5 м. Після відродження святині під час капітального ремонту в 1756 р. на мінареті встановили статую Богородиці. Російські царі і більшовики тричі ліквідовували Кам’янецьку дієцезію, а в 1946-1990 рр. у катедрі знаходився відділ атеїзму історичного музею. У червні 1990 р. костел повернули римо-католицькій громаді, а 16 січня 1991 р. папа римський Iоан-Павло ІІ відновив дієцезію.
Фортеця
Кам'янець-Подільська фортеця вперше згадується у 1374 році в грамоті князя Юрія Коріатовича, який тоді володів Поділлям. Археологічні дослідження свідчать, що фортеця існувала ще в Х-ХIII століттях. Спочатку вона являла собою типову староруську дерев'яну оборонну споруду: стіни та башти були в основному дерев'яними і лише частково кам'яними. Залишки давньоруських укріплень знайдені у різних частинах замку.
Перша значна розбудова замку відбулася в кінці XIV – першій половині XV ст., коли Поділля увійшло до складу польсько-шляхетської держави та Кам'янець-Подільський став центром воєводства і важливим пунктом оборони Речі Посполитої на сході. Реконструкцію фортеці розпочав краківський воєвода Спитко Мельштинський, котрий володів Кам'янцем у 1395-1399 рр. і загинув у битві з татарами. В середині XV ст. замок перепланували: старі башти зміцнили, заклали 10 нових (дві з них не збереглися). Друга реконструкція відбулася в середині XVI ст. Тоді під керівництвом військового інженера й архітектора Йова Претфеса збудували дві башти – Нову західну та Нову східну з криницею глибиною 36 м, а також Польну браму з мостом, рештки якого нещодавно були віднайдені реставраторами. На початку XVII ст., з появою далекобійної артилерії, перед західними стінами замку були зведені кам'яно-земляні бастіони, що отримали назву Нової фортеці.
Незважаючи на модернізацію, у 1672 р. кам'янецький замок захопили турецькі війська на чолі з султаном Магометом IV. Причина поразки поляків була не в ненадійності укріплень, а в значній перевазі у чисельності турецької армії. Турки відновили зруйновані укріплення, але ніяких суттєвих змін у фортечний комплекс не внесли. У зв'язку з тим, що тут знаходився турецький гарнізон, фортецю у народі почали називати «турецькою».
Після приєднання у 1812 році Бессарабії до Російської імперії турецький кордон відсунувся, а Кам'янець-Подільська фортеця втратила своє оборонне значення. Її почали використовувати для розміщення російського гарнізону, а згодом – як в'язницю. Зокрема, у Папській башті, яку також називають Кармелюковою, у XIX ст. було ув'язнено Устима Кармелюка.
Путівник по місту Чернівці
© 2007–2015, Король Олександр
За підтримки кафедри географії та менеджменту туризму Чернівецького національного університету